Геодезичною мережеюназивають сукупність пунктів на земної поверхні, закріплених спеціальними центрами, становище яких визначено у спільній їм системі координат і висот.
Розрізняють планові, висотні та просторові мережі. Планові мережі– це такі, у яких визначено планові координати (плоські - x, yабо геодезичні - широта Bта довгота L) Пунктів. В висотних мережахвизначають висоти пунктів щодо відлікової поверхні, наприклад, поверхні геоїду (а точніше – квазігеоїду). В просторових мережахвизначають просторові координати пунктів, наприклад, прямокутні геоцентричні X, Y, Zабо геодезичні B, L, H.
Геодезичні мережі за призначенням класифікують на державні геодезичні мережі, геодезичні мережі згущення, геодезичні мережі спеціального призначення та знімальні мережі.
Державна геодезична мережа.Державна геодезична мережа покриває всю територію Російської Федерації і є її головною геодезичною основою. Державна геодезична мережа (ДМР) призначена для вирішення наступних основних завдань, що мають господарське, наукове та оборонне значення: встановлення та розповсюдження єдиної системи координат на всю територію країни та підтримання її на рівні сучасних та перспективних вимог; геодезичне забезпечення картографування території країни та акваторій навколишніх морів; геодезичне забезпечення вивчення земельних ресурсів та землекористування, кадастру, будівництва, розвідки та освоєння природних ресурсів; забезпечення геодезичними даними засобів наземної, морської та аерокосмічної навігації, аерокосмічного моніторингу природного та техногенного середовища; вивчення поверхні та гравітаційного поля Землі та їх змін у часі; вивчення геодинамічних явищ; метрологічне забезпечення високоточних технічних засобіввизначення розташування та орієнтування.
У міру вдосконалення засобів вимірювань та накопичення нових даних ДМР модернізується і тепер включає: фундаментальну астрономо-геодезичну мережу, високоточну геодезичну мережу, супутникову геодезичну мережу 1 класу, а також астрономо-геодезичну мережу та геодезичні мережі згущення.
Мережі згущення. Там, де потрібне подальше згущення мережі (наприклад, у населених пунктах), спираючись на державну геодезичну мережу, розвивають мережі згущення 1 та 2 розряду, Чим досягається щільність на 1 км 2 не менше 4 пунктів на забудованій території та 1 пункт на незабудованій території.
Знімальну мережустворюють і під час зйомки місцевості. Вона розвивається від пунктів державної геодезичної мережі та мереж згущення 1 та 2 розрядів. Але при зйомці окремих ділянок знімальна мережа може бути самостійною, побудованою в місцевій системі координат. У знімальних мережах, як правило, одночасно визначають положення пунктів у плані та за висотою.
Граничні похибки планового положення пунктів знімальної мережі щодо вихідних пунктів не повинні перевищувати на відкритій місцевості та на забудованій території 0,2 мм у масштабі плану та 0,3 мм на місцевості, закритій деревною та чагарниковою рослинністю.
Координати пунктів знімальних мереж визначають прокладанням теодолітних ходів, побудовою тріангуляції, засічками, супутниковим методом та ін. Найбільш поширені теодолітні ходи.
Пункти геодезичних мереж закріплюють території спеціальними знаками - центрами, покликаними забезпечити стійкість і тривалу безпеку пунктів.
Вид центру залежить від призначення мережі та характеру ґрунту. Офіційними нормативними документами встановлено типові конструкції центрів, які від класу пункту та місцевих умов. Вони різні районів сезонного промерзання грунтів, районів багаторічної мерзлоти, районів поширення рухливих пісків.
Білет № 17 та №18. Методи побудови планової (горизонтальної) геодезичної мережі: тріангуляція, полігонометрія (18), трилатерація.
При побудові планових мереж окремі пункти мережі є вихідними – їх координати повинні бути відомі. Координати інших пунктів визначають за допомогою вимірювань, що пов'язують їх із вихідними. Планові геодезичні мережі створюють такими способами.
Тріангуляція –Метод визначення планового становища геодезичних пунктів шляхом побудови біля мережі трикутників, у яких вимірюють кути, і навіть довжини деяких сторін, званих базисними сторонами (рис. 5.1).
Припустимо, що у трикутнику АВ Pвідомі координати пунктів А( , ) та B( , ). Це дозволяє шляхом вирішення зворотного геодезичного завдання визначити довжину сторони та дирекційний кут напряму з пункту Aна пункт B. Довжини двох інших сторін трикутника АВ Pможуть бути обчислені за теоремою синусів; .
Продовжуючи так, обчислюють довжини всіх сторін мережі. Якщо, крім базису bвідомі інші базиси (на рис. 5.1 базиси показані подвійною лінією), то довжини сторін мережі можна вирахувати з контролем.
Дирекційні кути сторін А Pі У Pтрикутника АВ Pрівні; .
Координати пункту Pвизначаться за формулами прямої геодезичної задачі; .
Аналогічно обчислюють координати всіх інших пунктів.
Трилатерація –Метод визначення планового становища геодезичних пунктів шляхом побудови біля мережі трикутників, у яких вимірюють довжини їхніх сторін.
Якщо у трикутнику АВ P(рис. 5.1) відомий базис bі виміряні сторони і на основі теореми косінусів можна обчислити кути трикутника; ; ; . Також обчислюють кути всіх трикутників, а потім, як і в тріангуляції, - координати всіх пунктів Полігонометріяметод визначення планового положення геодезичних пунктів шляхом прокладання ламаної лінії (полігонометричного ходу) або системи пов'язаних між собою ламаних ліній (мережі полігонометрії), в яких вимірюють кути повороту та довжини сторін.
Білет №19. Теодолітні ходи. Їх призначення та види. Закріплення точок теодолітних ходів біля. Кутові та лінійні виміри в теодолітних ходах (і точність їх виконання)
Теодолітні ходи. Теодолітним ходом називають хід полігонометрії, виконаний методами, достатніми для забезпечення точності, необхідної у знімальних мережах.
За формою теодолітний хід може бути розімкненим - таким, що спирається на два вихідні пункти і два вихідні напрямки (рис. 5.3 а); замкнутим - таким, що спирається на один вихідний пункт і один напрямок (рис. 5.3 б); висячим - розімкненим ходом, що спирається на один вихідний пункт та один напрямок (рис. 5.3 в). Теодолітні ходи можуть утворити систему теодолітних ходів із вузловими точками у місцях їх з'єднання (див. рис. 5.2 а).
Місця для точок ходу вибирають так, щоб забезпечити взаємну видимість між ними, сприятливі умови для зйомки навколишньої місцевості, зручність установки геодезичних приладів та збереження точок.
Крапки ходів закріплюють дерев'яними кілками, милицями, металевими трубами тощо. Частина точок закріплюють знаками довгострокової безпеки - стовпами, бетонними монолітами.
Кути повороту теодолітного ходу вимірюють електронним тахеометром або теодолітом. При цьому стежать, щоб на всіх точках ходу вимірювалися лише праві або тільки ліві по ходу кути.
Для вимірювання кута у його вершині встановлюють прилад, а сусідніх точках – візирні цілі. Кут вимірюють одним прийомом.
Довжини сторін вимірюють електронним тахеометром або світлодіодоміром, а за їх відсутності - землемірною стрічкою.
Результати вимірювання кутів та відстаней записують у журнали встановленої форми. При виконанні вимірювань тахеометр запис результатів вимірювань виконується автоматично - в пам'яті приладу, звідки в подальшому вони вводяться для обробки в комп'ютер.
а) Кутові виміри
У теодолітному ході теодоліт типу Т30 вимірюють або праві, або ліві по ходу горизонтальні кути b одним повним прийомом.
Робота з виміру кутів на станції виконується так:
1) встановлення теодоліту в робоче положення: центрування інструменту, приведення осі інструменту у вертикальне положення (нівелювання інструменту), орієнтування інструменту, встановлення труби для візування;
2) вимірювання горизонтальних кутів (напрямків) та кутів нахилу, обробка журналу спостережень та контроль вимірювань на станції.
Для виміру горизонтальних кутівзастосовуються переважно:
Спосіб прийомів для вимірювання одного кута;
Спосіб кругових прийомів при вимірюванні кутів на станції між трьома та більше напрямками та спосіб повторень.
б) Лінійні виміри
У теодолітних ходах виробляють вимір сторін D у прямому та зворотному напрямках стрічкою, рулеткою, далекоміром, тахеометром та ін. Для середніх умов місцевості різниця між виміряним значенням лінії прямо та назад повинна задовольняти умові
. (8.11)
У виміряні сторони вводять виправлення - за компарування , температуру та кут нахилу, одержуючи горизонтальні прокладання ліній d.
МЕРЕЖА ЗГУЩЕННЯ ГЕОДЕЗИЧНА геодезична мережа, створювана з метою ущільнення державної геодезичної мережі; служить основою для інженерно-геодезичних робіт та великомасштабних топографічних зйомок
(Болгарська мова; Б'лгарськи) - геодезична межа на з'їзді
(Чеська мова; Čeština) - geodetická зhušťувальна мережа
(Німецька мова; Deutsch) - geodätisches Verdichtungsnetz
(Угорська мова; Magyar) - geodéziai sürítöhálózat
(Монгольська мова) - геодезійн шигүү сүлжее
(Польська мова; Polska) - sieć geodezyjna szczegółowa
(Румунська мова; Român) - reţea de aglomerări geodezice
(Сербсько-хорватська мова; Српськи Резік; Hrvatski jezik) - poligonska mreža
(Іспанська мова; Español) - densificación de la red
(Англійська мова; English) - extensive geodetic network
(Французька мова; Français)
- réseau géodésique épais(si)
Будівельний словник.
Дивитись що таке "МЕРЕЖА ЗГУЩЕННЯ ГЕОДЕЗИЧНА" в інших словниках:
мережа згущення геодезична- геодезична мережа, що створюється з метою ущільнення державної геодезичної мережі; служить основою для інженерно геодезичних робіт і великомасштабних топографічних зйомок
геодезична мережа згущення- Мережа згущення Геодезична мережа, створювана у розвиток геодезичної мережі вищого порядку. Примітка Приватним випадком геодезичних мереж згущення є мережі, що є сполучною ланкою між державною геодезичною. Довідник технічного перекладача
Геодезична мережа згущення- 68. Геодезична мережа згущення Мережа згущення D. Verdichtungsnetz E. Control extension F. Réseau géodésique emboîte Геодезична мережа, що створюється для розвитку геодезичної мережі вищого порядку. Примітка. Приватним випадком геодезичних…
геодезична- [картографічна] виробнича діяльність; вид геодезичної [картографічної] діяльності, основний зміст якої складають геодезичні [картоустановчі, картовидавничі] процеси; Джерело: ДКІНП 17 004 99: Інструкції … Словник-довідник термінів нормативно-технічної документації
Геодезична мережа- ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ 64. Геодезична мережа D. Geodätisches Netz E. Geodetic net Geodetic network F. Réseau géodésique Мережа закріплених точок земної поверхні, становище яких визначено у спільній для них системі геодезичних мереж. Словник-довідник термінів нормативно-технічної документації
- (a. geodetic network; н. Geodasienetz; ф. reseau geodesique; і. red geodesica) мережа закріплених точок земної поверхні, положення яких визначено в загальній для них системі геодезич. координат та висот. Служить основою для вироблення. Геологічна енциклопедія
Система закріплених на земній поверхні геодеїч. пунктів, положення яких визначено як плановими координатами, так і за висотою. Р. с. служить основою для. створення топографіч. карт, на вирішення інж. задач при міському, пром. та трансп. Стор… … Великий енциклопедичний політехнічний словник
Знімальна геодезична мережа- 69. Знімальна геодезична мережа Знімальна є D. Aufnahmenetz E. Survey control F. Canevas de détail Геодезична мережа згущення, що створюється для виробництва топографічної зйомки
Геодезичні мережі згущення розвиваються на основі державної геодезичної мережі та служать для обґрунтування великомасштабних зйомок у масштабі від 1:5000 до 1:500, а також інженерно-геодезичних та маркшейдерських робіт. i
Планові геодезичні мережі згущення створюються у вигляді тріангуляції та полігонометрії 1 та 2 розрядів. Тріангуляція 1 розряду розвивається у вигляді мереж та ланцюжків трикутників зі стороною 1-5 км, а також шляхом вставок окремих пунктів у мережу вищого класу. Кути вимірюються із середньою квадратичною похибкою трохи більше 5", відносна похибка вихідних сторін - трохи більше 1: 50 000.
Тріангуляція 2 розряду будується так само, як тріангуляція 1 розряду; крім того, положення пунктів 2 розряду може визначатися прямими, зворотними та комбінованими геодезичними засічками. Довжини сторін трикутників у мережах 2 розряди приймаються від 0,5 до 3 км, середня квадратична похибка виміру кутів -10”, відносна похибка вихідних сторін – трохи більше 1:20 000.
Полігонометрія 1 і 2 розрядів створюється у вигляді одиночних ходів або систем з вузловими точками, довжини сторін яких приймаються в середньому рівними відповідно 0,3 і 0,2 км. Середня квадратична похибка вимірювання кутів у ходах полігонометрії 1 розряду - 5", відносна похибка вимірювання довжин - 1:10000. У полігонометрії 2 розряди точність кутових та лінійних вимірювань у 2 рази нижча порівняно з полігонометрією 1 розряду.
На всі пункти геодезичних мереж згущення повинні бути передані позначки нівелювання IV класу або технічним нівелюванням. У гірській місцевості допускається передача позначок точок тригонометричним нівелюванням.
2.5. Спеціальні геодезичні мережі
Спеціальна геодезична мережа – це мережа геодезичних пунктів заданого класу (розряду) точності, що створюється у процесі інженерних досліджень і є геодезичною основою для обґрунтування проектної підготовки будівництва, самого будівництва та експлуатації транспортного об'єкта. Також вона призначена для виконання топографічних зйомок, для планування місцевості, створення розбивної основи для будівництва, забезпечення інших видів вишукувань, а також виконання стаціонарних геодезичних робіт та досліджень, за її допомогою можна виміряти крен споруди або осідання фундаменту.
Спеціальні геодезичні мережі створюються у випадках, коли при формуванні системи точок потрібна особлива точність. Такі мережі затребувані в районах з високою сейсмічною активністю, де зміна положення точок в системі координат і висот може віщувати землетрус, що насувається. Проте найчастіше подібні мережі створюються під час планування будівництва масштабних об'єктів: промислових підприємств, вузлів транспортної інфраструктури.
Одним із видів геодезичних мереж є спеціальні реперні системи контролю положення залізничної колії у профілі та плані, які є геометричною основою геоінформаційних систем залізниць, що забезпечують точністю, оперативністю та достовірністю своїх даних усі можливі сфери застосування ГІС: інвентаризацію, управління, проектування, будівництво та просторовий моніторинг.
В даний час найбільш ефективним методомстворення геодезичної мережі, включаючи та геодезичні мережі згущення, є метод, пов'язаний із супутниковими технологіями (ГЛ0НАСС, GPS). Однак, цей метод вимагає наявності приймальної апаратури, висока вартість якої перешкоджає широкому її використанню. Тому поряд із високоефективними супутниковими технологіями використовують і традиційні методи. Слід зазначити, що з виконанні геодезичних робітв закритих приміщеннях і в обмежених умовах, коли спостереження сузір'я супутників неможливе або важко, традиційні методи є єдино можливими для вирішення багатьох завдань. Зупинимося на традиційних методах згущення геодезичної мережі.
Геодезичні мережі згущеннябудують методами тріангуляції та полігонометрії для згущення державної геодезичної мережі до густини, необхідної для створення знімального обґрунтування зйомок великого масштабу. Тріангуляцію 1 і 2-го розрядів розвивають у відкритій та гірській місцевості. Там, де тріангуляцію 1 та 2-го розрядів виконати за умовами місцевості неможливо чи недоцільно, розвивають полігонометричну мережу 4-го класу, 1 та 2-го розрядів. Необхідно відзначити, що полігонометрія 4-го класу для великомасштабних зйомок у порівнянні з державною виконується зі зниженою точністю.
Характеристика тріангуляції 1 та 2-го розряду та полігонометрії 4-го класу, 1 та 2-го розрядів наведена в таблиці 3.
При створенні полігонометрії виконують весь комплекс основних геодезичних робіт: кутові та лінійні виміри, нівелювання. Кути на пунктах полігонометрії вимірюють способом окремого кута або кругових прийомів оптичними теодолітами типу. Т1, Т2, Т5 із точністю центрування 1 мм. Висоти на всі пункти полігонометрії передаються нівелюванням IV класу або технічним. Лінії вимірюють безпосередньо: світлодіодними номерами, підвісними мірними приладами або побічно - довжини сторін ходу обчислюють за допоміжними величинами.
Таблиця 3
| Характеристика | Тріангуляція | Полігонометрія | |||
| 1-й розр. | 2-й розр. | 4-й клас | 1-й розр. | 2-й розр. | |
| Довжина сторони (км) | 5,0 | 3,0 | |||
| найбільша | 2,0 | .0,8 | 0,35 | ||
| найменша | 0,25 | 0,12 | 0,08 | ||
| середня розрахункова | 0,50 | 0,30 | 0,20 | ||
| Мінімальний кут (градус): у суцільній мережі | 20 | 20 | |||
| сполучний у ланцюжку трикутників | 30 | 30 | |||
| у вставці | 30 | 20 | |||
| Число трикутників між вихідними пунктами та сторонами, не більше | 10 | 10 | |||
| Мінімальна довжина вихідної сторони, км | 1 | 1 | |||
| Гранична довжина ходу (км): окремого | 15 | 5 | 3 | ||
| між вихідною та вузловою точками | 10 | 3 | 2 | ||
| між вузловими точками | 7 | 2 | 1,5 | ||
| Граничний периметр полігону, км | 30 | 15 | 9 | ||
| Гранична кількість сторін у ході, не більше | 15 | 15 | 15 | ||
| Середня квадратична помилка вимірювання утла (по нев'язках у трикутниках, ходах, полігонах), не більше | 5" | 10" | 3" | 5" | 10" |
| Гранична допустима нев'язка в трикутнику або в ході полігоні ( n- Число кутів в ході) | 20" | 40" | 5"√n | 10" √n | 20" \√п |
| Відносна помилка вихідної (базової) сторони в ході | 1:50 000 | 1:20 000 | 1:25 000 | 1:10 000 | 1:5000 |
| Відносна помилка визначення довжини сторони слабкому місці, не більше | 1:20 000 | 1:10 000 | |||
Служать для продовження покриття територій регіону геодезичним опорним обґрунтуванням. Потреби збільшення щільності геодезичних пунктів диктуються здоровим глуздом і зручністю роботи всім учасників виробничих відносин. Коли всі об'єкти біля спрямовані у єдиній системі координат , з її допомогою зручно працювати всім: архітекторам, проектувальникам, землевпорядникам, геодезистам. Основою вирішення багатьох регіональних питань, безумовно, є топографічні плани великих масштабів. А в свою чергу основою для великомасштабних топографічних зйомок є геодезичні мережі згущення.
Вихідними точками і під час згущення мереж приймаються пункти державних мереж вищих класів (від I до IV). Відомо, що відстані між ними коливаються щонайбільше від тридцяти кілометрів (для I класу) і до мінімуму п'яти кілометрів (для III класу). Щільність мереж вищих класів становить приблизно в кількості одного пункту на площу в середньому 20-30 квадратних кілометрів при зйомках такого масштабу, як 1:5000. А при виконанні топозйомок у масштабі 1:2000 і більша середня щільність досягає 5-15 квадратних кілометрів.
Очевидно, що виникає необхідність подальшого збільшення кількості геодезичних пунктів для покриття місцевості опорним знімальним обґрунтуванням. Особливо це стосується промислових та міських районів. Потрібно укрупнення геодезичного обґрунтування. Довести їхню щільність до чотирьох пунктів тріангуляції або полігонометрії на один квадратний кілометр у містах, селищах, тобто забудованій частині. А також потрібна наявність не менше одного пункту на один квадратний кілометр у незабудованих районах місцевості.
Ми знаємо, що згущення геодезичного обґрунтування здійснюється із застосуванням основного геодезичного принципу, а саме: від загального до приватного. Таким чином, від основи вищої якості (I, II, III, IV класів) виробляється побудова мереж нижчих класів, а точніше 1 та 2 розрядів. Більше того, з метою скорочення ступінчастого характеру розвитку геодезичних побудов слід із застосуванням сучасної електронної вимірювальної техніки виконувати будівництво однакових (однорозрядних) за точністю мереж.
Побудова та види пунктів мереж згущення 1, 2 розрядів
Для проведення основних геодезичних робіт спочатку розробляються технічні проекти. Вони визначаються оптимальні місця розташування пунктів на топопланах дрібніших масштабів (1:25000, 1:10000). У процесі здійснення рекогносцировки вже біля приходять остаточного варіанту місць закладки, типів центру і вибору зовнішніх символів.
До пунктів мереж згущення 1, 2 розрядів є свої вимоги в залежності від методу, який використовується у технічному проекті.
При тріангуляції відстані закладки між пунктами має бути в межах п'ятисот метрів – п'яти кілометрів (1 розряд) та двохсот п'ятдесяти метрів – трьох кілометрів (2 розряд). При полігонометричних ходах, передбачених у проекті, довжини полігонів мають бути у межах допустимих. А між окремими, вихідними та вузловими пунктами граничні відстані варіюються від двох до трьох та п'яти кілометрів для 1 розряду, та від півтора до двох та трьох кілометрів відповідно для 2 розряду мережі згущення. Тріангуляційні та полігонометричні мережі одного розряду є рівноцінними за точністю. Тому будь-який з методів, який є більш прийнятним для вихідної місцевості із залученням мінімальних економічних витрат, і буде у пріоритеті при виборі для проведення комплексу робіт зі згущення мереж.
Кожен геодезичний пункт 1 і 2 розряду закріплюється в ґрунті центром і відповідно до встановленого посібника з будівництва цих знаків відповідними конструкціями зовнішніх сигналів.
Основними типами конструкцій центрів є:
- тури;
- піраміди металеві тригранні;
- піраміди-штативи;
- піраміди чотиригранні;
- складні сигнали (за потреби).
Геодезичними турами пункти можуть закріплюватися як у місцевості грунті, і на будівельних спорудах. У міських умовах вони споруджуються на верхівках будівель, жорстко з'єднаних з конструктивними елементами дахів або перекриттів. Зображення турів показані нижче на рис.1 та рис.2.
Рис.1. Тур зі знімною візирною метою.
Рис.2. Тур зі знімною візирною метою та майданчиком для вимірювань.
У районах із незабудованою територією, відкритої місцевості зовнішні знаки є тригранними або чотиригранними пірамідами. Вони виготовляються з металевих куточків переважно перетином 50×50×5 мм. У верхній частині пірамід конструюються візирні цілі, які виготовляються із труби довжиною 500 мм та перетином круглої форми радіусом 250 мм. Зображення наземних знаків як пірамід зображено на рис.3.
Рис.3. Зовнішні знаки: тригранна та чотиригранна піраміди.
Крім стандартних наземних знаків існують і спеціальні пристрої, які називаються пірамідами-штативами. Деякі з них мають висувні візирні цілі заввишки до 19 метрів, що кріпляться на розтяжках. Візирні цілі виставляються на висувних стяжках механізованим способом лише на час спостережень. Висота власне візирної мети має перевищувати двох значень висоти піраміди. Зображення зовнішнього знака піраміди-штатива показано на рис.4.
Рис.4. Піраміда-штатив зі столиком та висувною візирною метою.
Всі наземні знаки мають жорсткі конструкції із стійким кріпленням основ та міцними елементами. Вони, як правило, завжди обробляються антикорозійним покриттям.
Центри пунктів мереж згущення різних типівзалежно від місця закладки, географічного району, характеристик ґрунтів, кліматичних умов. Типові центри передбачають закріплення центрів у піщаних ґрунтах, твердих покриттях та ґрунтах, із сезонним промерзанням. Зображення таких центрів наведено на рис. 5, 6, 7.
Рис.5. Центр твердого покриття.
Рис.6. Центр для рухомих пісків.
Рис.7. Центр для ґрунтів із сезонним промерзанням.
При влаштуванні геодезичних центрів у межах доводиться закріплювати їх спеціальними марками з центральними отворами в турах, встановлених зверху будинків. Крім цього їх можна фіксувати у верхніх перекриттях, на металевих конструкціях типу водоприймальних ґрат. Отвори діаметром до двох-чотирьох мм і глибиною до п'яти мм начеканиваются кольоровим металом, наприклад міддю, і відповідають центру з несучими фактичними координатами. Окрім іншого, іноді оформлення центрів геодезичних пунктів розрядних мереж здійснюється поруч встановленими в ґрунт залізобетонними стовпами з охоронною платиною. Це відбувається за відсутності постійних зовнішніх знаків ними. Зображення із схемою пристрою геодезичного пункту показано на рис.8.
Рис.8. Схема геодезичного пункту із розпізнавальним стовпом.
